2026/09/15
Путівник для фахівчинь та організацій
ЛБТК-жінки — лесбійки, бісексуальні, трансгендерні та квір-жінки — можуть переживати гендерно зумовлене насильство, насильство, пов'язане з війною, і насильство через свою орієнтацію чи гендерну ідентичність. Водночас вони часто не звертаються по допомогу й покладаються лише на себе. Причина в тому, що вони не знають, чи їх вислухають без осуду і чи не розкриють їхню ідентичність.
Ми створили путівник для тих, до кого постраждала може звернутися по допомогу: психологинь, соціальних працівниць, освітянок, медикинь, юристок, фасилітаторок, працівниць центрів для ВПО, лікарень, кризових центрів і притулків. Він знадобиться і тим, хто не має спеціальної підготовки і не працює з протидією насильству щодня.
За даними доповіді ВООЗ 2023 року, понад 30% жінок віком від 15 років зазнавали фізичного та/або сексуального насильства. ЛБТК-жінки можуть переживати й насильство з ознаками злочину на ґрунті ненависті: конверсійну «терапію», «корекційне» зґвалтування, «сафарі» через фейкові побачення, шантаж і погрози аутингом, цькування й побиття на роботі чи службі.
На їхнє становище впливає і контекст. Насильство щодо ЛБТК-жінок замовчують або ігнорують, тож постраждалі залишаються без допомоги. Жінки змушені приховувати навіть дрібні деталі свого життя, щоб убезпечити себе і близьких. Через брак підтримки від родини вони можуть залишатися в насильницьких стосунках або повертатися до них. Для трансгендерних людей бракує доступних притулків і кімнат денного перебування.
«До нас зверталися юні ЛБТК-жінки, які залишалися в аб'юзивних стосунках, щоб не повертатися додому до гомофобної родини, бо там ще гірше», — розповідає укладачка путівника, психологиня Сфери Анастасія Ангелова.
ЛБТК-жінки в Україні позбавлені права на шлюб. Вони не можуть відвідати партнерку в лікарні, ухвалити за неї медичне рішення в кризовій ситуації, отримати достовірну інформацію в разі її загибелі, зникнення чи поранення, бути юридично визнаними матерями спільної дитини чи успадкувати майно. Без визнання сімейних стосунків поліція не може зафіксувати насильство в ЛБТК-парах як домашнє. Тому таке насильство зазвичай не потрапляє ні в офіційну статистику, ні в поле зору сервісів підтримки.
1. Не завдавайте шкоди. Безпека — найвищий пріоритет у наданні допомоги. Не шукайте постраждалих самостійно, не розслідуйте й не оцінюйте, чи хтось переживає насильство: це може загострити ситуацію і наразити постраждалу на небезпеку. Залишайтеся відкритими до тих, хто шукає підтримки, і показуйте, що до вас можна прийти з квір-досвідом.
2. Подбайте про безпеку: фізичну, емоційну та безпеку даних. Представтеся, назвіть свою роль і коротко поясніть, як ви працюєте. Спитайте, що людині потрібно прямо зараз: теплий одяг, склянка води, засоби менструальної гігієни чи знеболювальне. Якщо постраждала прийшла не сама, запропонуйте поговорити наодинці. Не торкайтеся її з власної ініціативи.
Запитайте, як до людини звертатися і які займенники вона використовує. Утримайтеся від порад і не обіцяйте того, чого не зможете виконати. Уникайте віктимблеймінгу, тобто запитань на кшталт «Чому так довго терпіла?» чи «Що ви зробили, щоб це зупинити?».
Захищайте дані постраждалої. Під час розмови відкладіть телефон і комп'ютер, фіксуйте лише необхідний мінімум, використовуйте анонімізацію та псевдонімізацію. Не розголошуйте деталі інциденту нікому: ні родині постраждалої, ні поліції, ні колегам, ні керівництву. Сам факт звернення по допомогу теж конфіденційний.
3. Вислухайте. Основне завдання первинної підтримки — вислухати без засудження, оцінок і порад. Не розпитуйте про деталі, не порівнюйте досвіди й не сумнівайтеся в почутому. Замість запитань «Чому?» спитайте: «Як я можу допомогти?»
Не припускайте, що всі жінки гетеросексуальні: замість «ваш чоловік» кажіть «партнерка або партнер». Не пояснюйте ситуацію через ЛБТК-ідентичність постраждалої і не робіть ідентичність центром розмови, якщо вона сама цього не хоче. Проблема не в ідентичності людини, а в насильстві.
4. Запропонуйте допомогу, якщо можете. Підтримайте будь-яке рішення постраждалої, навіть якщо вона поки нічого не вирішила. Допомагайте в межах своєї компетенції. Для ЛБТК-жінок джерелом насильства часто стає саме родина, тож спитайте, чи є в людини безпечне місце і хтось, хто її підтримує. Не вимагайте камінг-ауту для отримання допомоги.
5. Перенаправте за потреби. Якщо допомога виходить за межі вашої компетенції, поділіться 2–3 перевіреними контактами, щоб у людини був вибір, але без перевантаження. Переконайтеся, що програма дружня до ЛБТК-жінок, що там допоможуть без страху дискримінації, аутингу чи знецінення досвіду.
6. Подбайте про себе. Зустріч із чужою травмою може бути болісною. Зробіть паузу після розмови, випийте води чи солодкого чаю, вийдіть на свіже повітря. Зверніться до колег, керівниці команди чи фахівчині з питань насильства. Говоріть про свої почуття, а не про деталі історії постраждалої.
7. Попереджайте насильство. Подумайте, як зробити ваші послуги безпечнішими. Діліться з командою та партнерами лише інформацією, за якою неможливо ідентифікувати людину. Досліджуйте власні упередження, зупиняйте стереотипні жарти, підтримуйте ініціативи жінок. І пам'ятайте, що в насильстві завжди винен лише кривдник.
8. Що робити після? Не ініціюйте повторних зустрічей і не ведіть випадок, якщо не маєте спеціальної підготовки. Не нагадуйте постраждалій про вашу розмову, особливо при інших людях: навіть інформація про ваше знайомство може наразити її на небезпеку. Залиште ініціативу за нею.
Іноді ЛБТК-жінки перебувають у настільки вразливій ситуації, що обирають покладатися лише на себе. «Ми регулярно отримуємо зворотний зв'язок від людей, які обирають саме програми ЛГБТК+ організацій, а не загальні сервіси, бо почуваються там безпечніше», — пояснює Анастасія Ангелова. Якщо дружньої фахівчині поруч немає, людина може взагалі не звернутися по допомогу, навіть коли існує відповідна безкоштовна державна програма.
Щоб постраждалі почувалися безпечніше, публічно покажіть, що ви дружні до ЛБТК-жінок. Розмістіть у своєму просторі веселкові та транс-прапорці, наліпки, ЛГБТК+ літературу. Додайте різноманітні приклади у презентації та роздаткові матеріали.
Публікуйте дописи до важливих дат. Наприклад, 26 квітня — до Дня видимості лесбійок, 17 травня — до Міжнародного дня боротьби з гомофобією, біфобією та трансфобією, у червні — на честь прайд-місяця тощо.
Окремо напишіть, що ваші послуги доступні для ЛБТК-жінок, а не згадуйте «ЛБТК» через кому в переліку вразливих груп.
У повній версії путівника — розгорнуті рекомендації до кожного кроку, пояснення термінів, перелік чутливої інформації та способів її захисту, а також контакти для перенаправлення постраждалих.
Укладачка: Анастасія Ангелова, психологиня, менеджерка психологічної програми ГО «Харківське жіноче об'єднання «Сфера».
Матеріал підготовано ГО «ХЖО Сфера» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва. Проте висловлені у путівнику погляди та його вміст не є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
ПрайдХаб — безпечний простір для жінок та ЛГБТК+ людей у Харкові. Працює безкоштовно, з вівторка по суботу, з 13:00 до 21:00. Адреса: Куликівський узвіз, 13.
