Дослідження та публікації
2026-08-13
Панельна дискусія «Жінка в законі України: гендерна рівність de jure і de facto» відбулася в рамках форуму «Сила харків’янок» 28 березня 2026 року. Захід відбувся за підтримки Європейського Союзу, Міжнародної гуманітарної організації Oxfam та мережі EL*C. Організаторками форуму виступили ГО «Харківське жіноче об’єднання «Сфера», ГО «Центр гендерної культури», БФ «ICAN», ГО «Грін-Ландія» і ГО «Позитивні жінки» та коаліції «Харківщина 1325».
У панелі взяли участь:
Марія Мамалуй – правозахисниця, адвокатка ГО «Харківське жіноче об’єднання «Сфера»;
Ганна Гриценко – гендерна дослідниця, феміністка;
Валерія Полешко – начальниця сектору дотримання прав людини Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області;
Марія Клюс – правозахисниця, авторка тексту законопроєкту №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств»;
Модерувала Олена Сибільова - представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Харківській області.
Олена Сибільова зацитувала опитування, здійснене Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Правозахисного центру «Наш світ», за даними якого ставлення українського суспільства до спільноти ЛГБТІК поступово покращується. 78% опитаних погодилися, що люди ЛГБТ (така абревіатура використовувалася в опитуванні) повинні мати рівні з іншими громадянами права[1]. Також вона відзначила, що у серпні 2025 року Національне агентство з питань державної служби затвердило зміни до Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.[2] Внесені зміни стосуються того, що вказані особи зобов’язані не допускати поширення мови ворожнечі та розпалювання ненависті за ознаками статі, сексуальної орієнтації, раси та ін. Дорожня карта з верховенства права[3] передбачає створення національного законодавства з питань недискримінації. Доповідачка наголосила на потребі визнання на території України одностатевих шлюбів, які громадяни України уклали в інших державах.
Офіс Уповноваженого отримує численні звернення з питань порушень прав людини, у зв’язку з чим представниця Уповноваженого наголосила на необхідності співпраці органів влади та громадських організацій на місцевому рівні.
Марія Мамалуй акцентувала увагу на міжнародних зобов'язаннях Харківської територіальної громади в особі органів місцевої влади, зокрема на Європейській хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад[4] (далі - Хартія). Хартія була розроблена та ухвалена Радою європейських муніципалітетів та регіонів у 2006 році. Від України до Ради входять Асоціація міст України та Українська Асоціація районних та обласних рад. Місто Харків приєдналося до Хартії у 2018 році за рішенням Харківської міської ради 7-го скликання[5].
Доповідачка акцентувала на тому, що кампанія з приєднання Харкова до Хартії неповно відображала інтерсекційний підхід, а саме перелік ознак, які Хартія вважає захищеними. У 2022 році документ був доповнений ще новими дев'ятьма статтями, які враховували сучасні проблеми, зокрема, кліматичні зміни та розширення репродуктивних прав, з відповідною рекомендацією ратифікувати ці зміни на національному рівні для всіх міст, які приєдналися до Хартії. Для Харкова станом на сьогодні це зроблено не було.
Хартія як програмний документ передбачає конкретний механізм для своєї реалізації, першим пунктом якого є затвердження плану з досягнення рівності. На даний момент в Харкові немає відповідного плану в належному вигляді. З 2018 року, як акцентує Марія Мамалуй, майже нічого на виконання Хартії не було зроблено. При цьому місто має інший документ - Комплексну програму реалізації гендерної та сімейної політики в місті Харкові на 2022-2026 роки[6]. Проте правовим забезпеченням для розробки Програми є Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», а не Хартія. Тому аналогом відповідного плану з досягнення рівності цей документ не є. Змістовно його також можна вважати вужчим, ніж необхідно, оскільки він фокусується більш вузько на гендерній рівності, аніж на інших питаннях множинних дискримінацій.
Ганна Гриценко надала широку загальноукраїнську перспективу щодо дотримання прав жінок. Доповідачка зазначила, що відповідно до Індексу гендерної рівності[7], який порівнює Україну із 27 країнами ЄС, Україна перебуває на 20 місці із 28 країн, що брали у ньому участь. Зокрема, Україна має високі показники у питанні виконання жінками доглядової та домашньої неоплачуваної роботи, зокрема і з догляду над пораненими чоловіками[8], у поєднанні із високими показниками участі у волонтерській діяльності, також неоплачуваній. Останнє є прямим наслідком тривалої російсько-української війни і загалом вимушеним кроком, проте у поєднанні із гендерною сегрегацією у сфері домашньої праці це може призводити до суттєвого виснаження жінок.
Крім того, Україна має високо сегрегований ринок праці, що на довгому періоді має своїм результатом нижчий рівень економічної самостійності жінок. Нещодавнє дослідження про доглядову працю, яку виконують співробітниці критичної інфраструктури[9], показало, що ці два види роботи дуже важко суміщати. Крім «скляної стелі», яка є через гендерні стереотипи, додатково є неможливість кар’єрного зростання через зайнятість домашнім доглядом. Загалом нижча середня зарплата та менший стаж призводять до значних розривів у пенсійному забезпеченні жінок і чоловіків. Такі тенденції обмежують економічну самостійність жінок, роблячи їх більш залежними від чоловіків, родичів або державної допомоги, що, у свою чергу, підвищує ризики домашнього насильства.
Дослідження організації Ла Страда[10], яка має власну гарячу лінію з приводу домашнього насильства, показує, що інфраструктура допомоги постраждалим (органи поліції, притулки для постраждалих, центри соціально-психологічної допомоги тощо) доступна не всім – зокрема, через відсутність коштів на проїзд чи відсутність налагодженого транспортного сполучення, неможливість залишити з кимось дітей. Складнощі з доступом мають внутрішньо переміщені жінки, малозабезпечені жінки, пенсіонерки, багатодітні матері, жінки з інвалідністю. Більшість послуг надається онлайн або телефоном.
Аналіз судових рішень з приводу домашнього насильства за 2022-2023 роки[11], здійснений Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем», показує, що позитивною практикою є застосування судами превентивних заходів та заходів, спрямованих на виправлення поведінки кривдників, зокрема, направлення для проходження програм для кривдників. Це пов’язано із впровадженням Стамбульської конвенції. Залишається проблема, пов’язана з уникненням кривдниками відповідальності у зв’язку з недотриманням відповідальними особами вимог законодавства щодо порядку фіксування випадків домашнього насильства, зокрема, складання протоколів із порушенням вимог КУпАП, нездійснення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Окремою проблемою, на думку панелістки, є новий проєкт Цивільного кодексу, який вводить позаправове поняття «доброзвичайності».
Валерія Полешко стисло охарактеризувала роботу Національної поліції у розрізі дотримання прав людини. Основною задачею відповідних підрозділів є дотримання прав затриманих осіб, які перебувають під наглядом поліції на території підрозділів поліції. Коли відбувається затримання особи в кримінальному порядку або в адміністративному порядку за ухвалою суду, відповідні підрозділи контролюють поведінку і ставлення поліцейських до затриманої особи, дотримання її базових прав. Валерія та колеги також працюють над тим, щоб підвищувати обізнаність співробітників і співробітниць поліції щодо норм чинного законодавства України та європейського законодавства, яке ратифіковане в Україні Верховною Радою.
За свідченнями спікерки, на базі підрозділів дотримання прав людини регулярно проводяться інформаційно-просвітницькі заходи, навчання поліцейських нормам законодавства, практична допомога по заповненню процесуальних документів.
Валерія Полешко вказує, що із 2015 року, після реформи поліції, суттєво збільшилася кількість жінок в органах поліції - на 2 % Що стосується розміру оплати праці, жодної різниці між жінками і чоловіками, як зазначила спікерка, немає. В системі Національної поліції також залучаються фахівці з гендерної рівності, які проводять на регулярній основі заняття зі співробітниками. Водночас співробітниці поліції, що підтверджено дослідженнями[12], мають труднощі суміщення службових обов’язків та домашньої праці.
Марія Клюс у своїй доповіді зосередилася на небезпеках нового проєкту Цивільного кодексу (далі – ЦК). Робота над проєктом ЦК розпочалася у 2019 році і проводилася у закритому режимі. Попри заявлену мету законопроєкту, де сказано про модернізацію та приведення ЦК у відповідність до європейських стандартів, результати цієї роботи, будучи виставленими на публічне обговорення, викликали багато критики з боку громадянського суспільства через звуження прав і можливостей громадян України, порівняно з нинішнім законодавством. Застарілі норми при цьому відновили у новому законопроєкті. У рамках громадського обговорення організації громадянського суспільства та активістки почали реагувати на новий проєкт та критикувати його як повністю неприйнятний. Проте вже за місяць після панельної дискусії, 28 квітня, законопроєкт був ухвалений в першому читанні без врахування правок, які подали громадські організації, та попри позицію Міністерства юстиції України, яке також має дуже багато зауважень до проєкту.
Проєкт ЦК має багато проблем з точки зору інтерсекційності, зокрема, прав жінок з інвалідністю (Amnesty International Ukraine вказує, що проєкт ЦК суперечить праві осіб з інвалідністю на повну правоздатність[13]) чи жінок, які перебувають у стосунках з іншими жінками. Зараз в Україні відсутній правовий механізм визнання одностатевих пар та правового захисту осіб, які перебувають у таких стосунках. Так, держава досі не виконала[14] рішення ЄСПЛ у справі «Маймулахін та Марків проти України»[15] у зв’язку із порушенням Європейської конвенції про захист прав людини.
З точки зору доповідачки, новий ЦК підсилює дискримінацію таких пар, оскільки забирається будь-яка юридична можливість двом партнеркам захистити свої стосунки. Якщо раніше вони могли піти в суд і визнати право на спадкування чи на якесь окреме майно по факту того, що вони живуть роками разом, то новий проєкт Кодексу це унеможливлює.
Всупереч європейським зобов’язанням України, проєкт ЦК прямо відмовляє одностатевим парам у рівних правах та автоматично анулює шлюби, у складі яких є трансгендерні люди, після підтвердження гендерної ідентичності. Введення ж позаправового поняття «доброзвичайність» створює ризики, що судова практика ґрунтуватиметься не на єдиних принципах, а на відмінних між собою індивідуальних баченнях окремих суддів.
Загалом понад 80 організацій закликали спікера Верховної Ради України Руслана Стефанчука переглянути положення проєкту ЦК як такі, що не повною мірою відповідають, а подекуди суперечать європейським стандартам у сфері захисту прав людини, свободи слова, гендерної рівності та недискримінації, а також містять виразні ризики звуження існуючих прав і свобод громадян[16].
У підсумковому раунді запитань модераторка поцікавилася думкою панелісток щодо того, як можна поєднати роботу громадянського суспільства та органів державної влади задля кращого дотримання прав жінок. Доповідачки наголосили на тому, що потрібен постійний обмін думками, постійні зустрічі, інформування органів місцевого самоврядування щодо проблем у громаді, яке могли би робити громадські організації як такі, що представляють інтереси громади.
Доповідачки в цілому погоджуються, що проблеми із дотриманням прав жінок існують як в Україні загалом, так і, зокрема, на Харківщині. Ключовими викликами у сфері прав жінок доповідачки вважають:
Верховній Раді України:
Національній поліції України:
Харківській міській раді та Харківській обласній військовій адміністрації:
Жіночим організаціям:
Цю аналітичну записку створено гендерною дослідницею Ганною Гриценко на замовлення ГО «ХЖО Сфера» за підтримки EuroCentralAsian Lesbian* Community та Європейського Союзу. ЇЇ зміст є виключною відповідальністю ГО «ХЖО Сфера», яка реалізує проєкт, і не обовʼязково відображає погляди EuroCentralAsian Lesbian* Community чи Європейського Союзу.
1. Сприйняття ЛГБТ людей та їхніх прав в Україні: Вересень 2025 року. (2025). КМІС. https://gay.org.ua/publications/AReport_NashSvit_21Oct2025.pdf
2. Наказ «Про затвердження Змін до Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування» від 20.08.2025. (20 серпня 2025). Національне агентство з питань державної служби. https://nads.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-zmin-do-zahalnykh-pravyl-etychnoi-povedinky-derzhavnykh-sluzhbovtsiv-ta-posadovykh-osib-mistsevoho-samovriaduvannia
3. Дорожня карта з питань верховенства права. https://eu-ua.kmu.gov.ua/wp-content/uploads/UA_Dorozhnya_karta_z_pytan_verhovenstva_prava_2.pdf
4. Європейська хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад. (2006). Рада Європейських муніципалітетів та регіонів. https://gender.auc.org.ua/wp-content/uploads/2024/10/Charter_2022_UKR.pdf
5. Протокол пленарного засідання 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання 19.12.2018. (19 грудня 2018). Єдиний міський реєстр актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради. https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile/document/view/id/674491
6. Комплексна програма реалізації гендерної та сімейної політики в місті Харкові на 2022-2026 РОКИ. (22 грудня 2021). Єдиний міський реєстр актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради. https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile/document/view/id/722175
7. Індекс ґендерної рівності в Україні. (2025). https://uwf.org.ua/wp-content/uploads/2025/03/gender_index_ukr_web.pdf
8. Полек, Т. (2023). За лаштунками турботи: Близькі ветеранів та доглядова праця. ГО «Правозахисний центр «Принцип». https://www.pryncyp.org/wp-content/uploads/2024/02/turbota.pdf
9. Коновалова, Т., Коркач, Д., Медіна, Т. (2025). Доглядова праця в контексті всеохопної оборони. ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях». https://genderindetail.org.ua/netcat_files/124/202/DOGLYaDOVA_PRATsYa_V_KONTEXT_VSEOHOPNO_OBORONI.pdf
10. Бороздіна, К. та ін. (2022). Результати дослідження якості реагування під час воєнного стану відповідних суб’єктів (поліція, суди, прокуратура, соціальні служби, тощо), які надають послуги постраждалим від ґендерно зумовленого насильства, зокрема домашнього. Громадська організація «Ла Страда-Україна». https://la-strada.org.ua/wp-content/uploads/2022/09/la-strada-poll-2.pdf
11. Домашнє насильство у 2023 році: Дані та тенденції. (2024). Аналітичний центр ЮрФем. https://jurfem.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/домашнє-насильство-2023-дані-та-тенденції.pdf
12. Коновалова, Т., Коркач, Д., Медіна, Т. (2025). Доглядова праця в контексті всеохопної оборони. ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях». https://genderindetail.org.ua/netcat_files/124/202/DOGLYaDOVA_PRATsYa_V_KONTEXT_VSEOHOPNO_OBORONI.pdf
13. Проєкт Цивільного кодексу ризикує закріпити дискримінацію та послабити стандарти прав людини. (5 травня 2026). Amnesty International Ukraine. https://www.amnesty.org.ua/novyi-tsyvilnyi-kodeks-ryzykuye-zakripyty-dyskryminacziyu/
14. Україна має ухвалити закон про реєстровані партнерства, щоб забезпечити рівні права для ЛГБТІК+ людей – тіньовий звіт для ЄС. (28 листопада 2025). https://zmina.info/news/ukrayini-slid-pryjnyaty-zakon-pro-zareyestrovani-partnerstva-shhob-zabezpechyty-rivni-prava-dlya-lgbtik-lyudej-tinovyj-zvit-dlya-yes/
15. 75135/14 (European Court of Human Rights 1 червня 2023.). https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-224984
16. Понад 80 організацій закликали Стефанчука переглянути положення проєкту Цивільного кодексу щодо прав людини та свободи слова. (2 травня 2026). https://zmina.ua/statements/ponad-80-organizaczij-zaklykaly-stefanchuka-pereglyanuty-polozhennya-proyektu-czyvilnogo-kodeksu-shhodo-prav-lyudyny-ta-svobody-slova/
17. Київрада закликала Парламент переглянути спірні норми проєкту нового Цивільного кодексу України. (14 травня 2026). https://kyivcity.gov.ua/news/kivrada_zaklikala_parlament_pereglyanuti_spirni_normi_proyektu_novogo_tsivilnogo_kodeksu_ukrani/
