Програми підтримки
2026/02/12
Ксеня Термасіна для ГО “ХЖО “Сфера”
Про позицію тексту: цей матеріал є позиційною аналітичною інтервенцією, адресованою феміністським, квір‑дружнім і прогресивним середовищам. Його мета — не «збалансувати всі сторони», а критично осмислити політичні наслідки явищ, які сьогодні часто подаються як нейтральні або «внутрішньофеміністичні» дебати.
У сучасному світі, позначеному війнами, економічною нестабільністю, зростанням правих рухів і технологічними трансформаціями, траєкторії суспільних рухів і політичних ідентичностей змінюються. Однією з помітних тенденцій є переродження та зростання того, що в цьому тексті умовно називається консервативним фемінізмом.
⚠️ Важливе уточнення терміну. Під «консервативним фемінізмом» тут мається на увазі не цілісна феміністична теорія, а політична конфігурація, у якій:
До цього поля належать різні, але пов’язані між собою явища: gender‑critical / TERF‑рух , неотрадиціоналістичні медіа‑тренди (зокрема trad wife), а також правий ко‑оптинг феміністичної мови.
У часи війни та невизначеності суспільства частіше тяжіють до риторики порядку, чітких меж і «зрозумілих правил». Безпека — реальна чи уявна — стає домінантною цінністю. У такому контексті меседжі про «захист жінок» і «жіночі простори» легко перетворюються на інструмент політичної активації.
В українському контексті війна додатково підсилює:
Саме в таких умовах риторика безпеки може співпасти з правими наративами: якщо загроза визначена, то її «усунення» подається як морально виправданий крок.
Частина жінок і активісток відчуває перевантаження багатошаровими прогресивними програмами: інтерсекційність, права трансгендерних людей, деколонізація, екологічна справедливість. На цьому тлі може виникати відчуття, що «базові» проблеми (домашнє насильство, оплата праці, доступ до ресурсів) залишаються нерозв’язаними.
Апеляція до «жінок як класу», біологічної статі або жорстко окреслених жіночих просторів у такій ситуації виглядає як спрощене, але зрозуміле рішення — і тому політично привабливе.
Швидке включення тем транс‑ідентичності у сфери освіти, спорту й медицини породжує тривогу в частини суспільства. Замість складних розмов про баланс прав і доказову політику з’являється запит на прості нормативні відповіді: заборони, виключення, жорсткі критерії.
Це не означає, що всі страхи є злими чи цинічними. Але політичні наслідки таких реакцій часто працюють проти маргіналізованих груп.
Зростання правих і націоналістичних рухів у багатьох країнах супроводжується кампаніями проти так званої «gender ideology». У цьому полі частина активісток знаходить спільну мову з консерваторами — передусім у протидії забезпеченню прав трансгендерних людей.
Дослідниці застерігають: такі союзи дають правим важливий ресурс — феміністичну легітимацію політик, які в іншому випадку сприймалися б як відверто дискримінаційні.
На тлі цієї соціально‑політичної ситуації в соцмережах зростає тренд trad wife (traditional wife). Йдеться не просто про естетику, а про нормалізацію певної моделі жіночності.
Типові риси цього контенту:
Алгоритми TikTok, Instagram і YouTube активно підсилюють такий контент: він візуально привабливий, простий для споживання й добре відповідає ностальгійним настроям.
Важливо: trad wife не є фемінізмом, але створює культурне тло, у якому консервативні уявлення про гендер виглядають «природними» і бажаними.
Термін TERF (trans‑exclusionary radical feminist) описує частину радикальних феміністок, які визначають «жінку» виключно через біологічну стать і виступають проти юридичного та політичного визнання транс‑жінок як жінок, зокрема, але не виключно, у сферах медицини та спорту
Навіть коли окремі аргументи подаються як «занепокоєння», їхні політичні наслідки системно призводять до:
Існують задокументовані випадки співпраці гендерно-критичних (?)активісток із консервативними політичними інституціями — зокрема у США та Великій Британії. Радикальних феміністок запрошували на заходи з промовами протиантидискримінаційного законодавства, використовували їхню риторику у кампаніях проти прав для трансгендерних людей.
Ця тактика працює як політичний «жокер»: праві отримують феміністичне прикриття для політик, які в ширшому сенсі підривають права людини і громадянські свободи для ЛГБТІК+спільноти.
У 2024–2025 роках у США було зафіксовано рекордну кількість анти‑транс законодавчих ініціатив — сотні законопроєктів, десятки з яких стали законами. Вони обмежують доступ до медицини, спорту, юридичного визнання та безпеки.
Навіть якщо подібна хвиля не повністю відтворюється в Україні, історія спроб заборони так званої «пропаганди» з 2011 року демонструє, що консервативні сценарії легко імпортуються.
Тактичні союзи з правими послаблюють феміністський рух:
Консервативний фемінізм як спроба “хоча б втримати минулі досягнення” стратегічно є кроком до знищення феміністичних здобутків, бо:
Якщо тенденція збережеться, варто очікувати:
Виклик для прогресивних рухів полягає не у виборі між «справжнім» і «консервативним» фемінізмом, а в побудові інтерсекційного інклюзивного політично самостійного руху, який не жертвує одними правами заради інших, а послідовно вибудовує шлях суспільства до повної рівності.
Консервативний фемінізм — це не випадкова аномалія, а продукт кризового часу. Він відповідає на реальні страхи, але пропонує рішення, які підривають рівність, солідарність і майбутнє феміністичного руху. Критичне осмислення цього явища є необхідною умовою збереження фемінізму як руху за справедливість для всіх.
