2026/01/16
Рекомендації для близьких. Підтримка, розуміння, прийняття
У цьому матеріалі ділиться порадами Уляна Бонцьо — психологиня та сексологиня, яка понад 13 років працює з людьми з ЛГБТ+ спільноти та їх близькими.
У своїй практиці Уляна часто бачить, як усвідомлення своєї орієнтації чи гендерної ідентичності може бути шоком і викликати неоднозначні почуття, як у самої людини, так і у її близьких. Якщо людина вирішує поділитись з близькими, то найчастіше робить це для того, щоб почуватися комфортно і безпечно поруч з важливими для неї людьми. Але далі можуть відбуватись складні перетворення — таку новину буває складно прийняти, адже існує багато упереджень.
Отже, рекомендації Уляни, які допоможуть впоратись з власним станом людям, що поруч з ЛГБТ+людьми.
Якщо я чогось не приймаю або не розумію, то, можливо, я маю недостатньо інформації про це?
Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність в нашому суспільстві є табуйованими темами, навколо яких існує багато міфів. Факти можуть зменшити напругу, сприяти більшій обізнаності та прийняттю.
Сексуальна орієнтація — це романтичний, емоційний та сексуальний потяг людини до інших людей. Гендерна ідентичність — це внутрішнє відчуття себе жінкою, чоловіком або кимось іншим.
Абревіатура ЛГБТ+ позначає лесбійок (жінок, які відчувають потяг до жінок), геїв (чоловіків, що відчувають потяг до чоловіків), бісексуальних людей (яких приваблюють і жінки, і чоловіки) та трансгендерних людей (яким некомфортно через деякі статеві ознаки і які можуть прагнути змінити їх — наприклад, за допомогою замісної гормональної терапії). Також люди можуть називати себе квірами, маючи на увазі, що не вписуються в поширені уявлення про стать, гендер або сексуальність.
Це нормально.
У 1973 році Американська психіатрична асоціація виключила гомосексуальність зі своєї класифікації психічних захворювань, DSM-III. У 1990 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) також виключила гомосексуальність з Міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду. Медицина офіційно визнала, що будь-яка сексуальна орієнтація нормальна і не є розладом.
Так само щодо трансгендерності: у 2013 році з нового видання DSM-V вилучили трансгендерність, визнавши, що це не хвороба, натомість до переліку психічних розладів була додана гендерна дисфорія – стрес, викликаний невідповідністю між статтю людини та її самовідчуттям, гендерною ідентичністю. ВООЗ у 2019 році також оновила Міжнародну класифікацію хвороб (МКХ-11), у якій трансгендерність більше не вважається психічним захворюванням.
Сексуальна орієнтація – це не вибір людини, а відчуття, фізичний потяг, з якими ця людина народжується. Наукові дослідження показують, що на формування сексуальної орієнтації впливає багато факторів, таких як біологічні, генетичні, гормональні та соціальні. Більше наукових досліджень про це можна почитати за QR-кодом в кінці.
Більшість ЛГБТ+ людей виховані в гетеросексуальних родинах й росли в гетеросексуальних компаніях. Також виховання не може стати причиною виникнення або зміни сексуальної орієнтації, адже йдеться про відчуття, які формуються в тілі й не залежать від середовища. Поганий вплив, а саме насильство або травма, можуть вплинути на самосприйняття і створити багато труднощів у побудові стосунків, викривити сексуальні вподобання, але не сформують глобальний сексуальний потяг, який є основою орієнтації.
ЛГБТ+ люди існували в усі часи в усіх суспільствах, навіть якщо держави переслідували їх. Українське законодавство та доказова медицина вважають нормою будь-яку сексуальну орієнтацію. Стосунки дорослих людей за згодою – не є небезпечними, а насильство, дискримінація, упередження та інші суспільні бар'єри – так, адже заважають різним людям бути собою.
Більше про життя ЛГБТ+ людей можна дізнатися на ресурсах ГО «ХЖО Сфера»:
Instagram
Сайт
Спілкування — найкращий спосіб порозумітися та знайти спільну мову у складних ситуаціях.
В будь-якому випадку варто бути на боці близької людини: «Я з тобою, я – за тебе, мені зараз важко, я багато чого ще не розумію, не знаю, як реагувати і як жити. Але я знайду відповіді на свої питання. Я все одно з тобою, навіть якщо я зараз не можу бути такою або таким, як завжди». Важливо брати участь у житті близької людини, не ігнорувати й не уникати контактів з нею.
Спілкуватись, запитувати те, що цікаво, ділитись власними переживаннями, слухати, говорити, бо саме обговорення й усвідомлення приносить прийняття та розуміння. Не обов’язково поділяти позицію чи ставлення вашої близької людини, але, щоб зберегти між вами зв’язок та контакт, важливо створювати безпечний простір — не засуджувати, не заперечувати, не нападати, не ігнорувати.
Фрази, які можуть допомогти: «Я тебе люблю і приймаю тебе такою/таким, як ти є», «Для мене найважливіше – твоє щастя», «Я поруч і ти можеш зі мною поговорити про все, що тебе хвилює”, «Я спробую тебе зрозуміти, а, якщо у мене не вийде відразу, я спробую знову».
Допомога й підтримка — це ті ресурси, на які можна спертися.
Зміни, які відбуваються зараз у вашому житті, можуть бути складними, оскільки здатні впливати на цінності та життєві переконання. Іноді виникає сором перед іншими, а норми перестають здаватись такими зрозумілими. Також природним є занепокоєння і страх за майбутнє близької людини, адже багато ЛГБТ+ людей справді мали досвід дискримінації, утисків чи ворожості з боку суспільства. Але ЛГБТ+ люди так само живуть щасливим життям та реалізують найрізноманітніші мрії, від успішної кар’єри до створення сім’ї й народження дітей. Саме підтримка близьких у цьому надважлива, адже всі ми хочемо відчувати любов, розуміння та прийняття.
Декому допомагає поспілкуватись з близькими інших ЛГБТ+ людей, подивитись, як виглядає їхнє життя, поставити незручні питання. Також корисними є психологічні консультації, щоб впоратися зі своїми почуттями та адаптуватись до змін.
Важливо спробувати не розглядати те, що відбулося, як нещастя. Скоріше, бачити це як подію, яка несподівано увійшла у ваше життя і з якою треба навчитися жити. Також не варто ігнорувати ідентичність близької людини. Від того, що ми уникатимемо цієї теми, вона не зникне. Якщо вам важко зараз, варто спокійно сказати, що ви поки не можете розмовляти на цю тему, але згодом, можливо, будете готові.
Ще одним джерелом інформації є художні фільми, які розповідають різні історії ЛГБТ+ людей, наприклад, Солдатська дівчина (Soldier’s Girl) (2003), Хлопці не плачуть (Boys Don’t Cry) (1999), Керол (Carol) (2015), Стерта особистість (Boy Erased) (2018), Портрет дівчини у вогні (Portrait de la jeune fille en feu) (2019), Викриття (Disclosure) (2020), Фанфік (Fanfic) (2023).
Людина, яка знає, що її люблять такою, яка вона є, почувається впевненіше та сміливіше у власному житті. Тому близькі люди можуть стати підтримкою й опорою, можуть допомагати долати труднощі, коли нам складно і тривожно. Дуже важливо почуватися в безпеці вдома чи з подругами й друзями, а для цього треба мати можливість говорити про свої бажання, страхи і знати, що тебе за це не перестануть любити.
Ви можете прочитати дослідження про ЛГБТ+ людей і отримати наукові аргументи.
Якщо ви відчуваєте потребу в підтримці, ми також пропонуємо безкоштовні психологічні та психіатричні консультації для жінок та ЛГБТ+ спільноти від перевірених терапевток. Заповнюйте заявку тут.
.png)