
У березні ми знову створили простір, де жінки могли говорити про важливе, відновлюватися, знаходити підтримку та солідарність.
Цьогоріч Тижні жіночої солідарності поєднали розмови про фемінізм, турботу про ментальне і фізичне здоров’я, військовий та волонтерський досвіди жінок, а також спільні дії, зокрема участь харківської колони на Марші Жінок у Києві.
ТЖС — це щорічний соціально-освітній проєкт, створений жінками для жінок. Цьогоріч ми провели його водинадцяте.
Ми зосередилися на темах гендерної нерівності, жіночого досвіду під час війни, тілесності, сексуальності та прав жінок.

%201.png)
Першою великою подією стала публічна розмова «Про традиційне і модерне: незручні феміністичні питання».
У центрі розмови, яку задала Катерина Ботанова, було те, як під час війни в Україні переплітаються модерні зміни й домодерні практики, змушуючи по-новому думати про прогрес, традицію та гендерні ролі.
Ця подія задала тон усьому місяцю — через складні, але необхідні запитання про солідарність і права жінок.

8 березня ми вирішили підсилити Марш Жінок — перший у Києві з початку повномасштабного вторгнення.
Ми вийшли із вимогою відкликати проєкт Цивільного кодексу №14394 та доопрацювати його із залученням громадських організацій та незалежних експертів і експерток.
У нинішній редакції проєкт суперечить європейським стандартам прав людини та принципам недискримінації: жінки ризикують опинитися заручницями небезпечних і насильницьких шлюбів, а права ЛГБТК+ людей обмежуються ще сильніше.

Однією з центральних подій став День відновлення 14 березня — простір, присвячений турботі про себе, спілкуванню та відновленню психологічного ресурсу.
Учасниці могли долучитися до створення ловців снів та колажування, ліпки з глини та чайного ритуалу, а також відвідати освітні лекції.


У межах ТЖС ми говорили про те, що часто залишається поза публічним простором: ментальне виснаження, репродуктивні права, сексуальну освіту, пременопаузу та вплив стресу на тіло.
Ці розмови допомогли зробити видимими важливі аспекти жіночого досвіду та дати жінкам практичні інструменти підтримки себе.

Окреме місце в програмі займали практики пам’яті.
Зона пам’яті та майстерня «Журавлі пам’яті» стали простором тихої рефлексії та вшанування жінок, що загинули внаслідок війни.
Для нас було важливо поєднати розмову про сьогодення з уважністю до пам’яті та жіночих історій війни.

Окрему увагу ми приділили подіям про жінок у війську та досвіду ветеранок.
Панельна дискусія «Чому жінки досі не в окопі?!» відкрила розмову про бар’єри та видимість жіночого військового та ветеранського досвіду.
Розмова зосередилася на сумнівах, страхах і ролях, які ми займаємо під час війни, та одночасному усвідомленні власної відповідальності у спільній боротьбі.

27 березня ми вирішили створити простір для феміністичної рефлексії нашого досвіду: круглий стіл для розмови представниць різних організацій з Харкова, Києва та Львова.
Нас оточують жінки, які потребують гуманітарної допомоги для виживання. І в той самий час нас критикують колежанки за недостатньо інклюзивну / інтерсекційну оптику.
Тож ми створили безпечний простір і поговорили ширше — які стратегії ми обираємо, що об’єднує наші порядки денні, чи залишилося місце фемінізму в сучасному жіночому русі.
%201.png)
Протягом усього місяця в межах ТЖС тривав благодійний збір на підтримку програми психологічної реабілітації ветеранок у партнерстві з рухом VETERANKA.
Ми об’єднали події, донати та благодійні активності навколо спільної мети — підтримки фізичного та психологічного відновлення жінок після служби.
Це стало важливою частиною практики солідарності не лише на рівні слів, а й дій.
Тижні жіночої солідарності 2026 стали місяцем важливих розмов, пам’яті, турботи та взаємної підтримки.
Ми говорили про фемінізм, права жінок, досвід війни та відновлення — і водночас створювали простір, де жінки могли просто бути поруч одна з одною.
Дякуємо всім, хто були з нами та творили цю солідарність разом 💜
Реалізація заходів стала можливою завдяки підтримці Естонської ЛГБТ-асоціації та фонду Kvinna till Kvinna. Психологічні консультації організовані за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) — гнучкого та оперативного механізму фінансування, що підтримує ініціативи, спрямовані на посилення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації, а також використанні можливостей для миробудівництва.