Чи можуть жінки самі себе об’єктивувати? Розвінчання міфу

В сучасній культурі часто лунає теза: «коли жінка викладає оголене фото — вона об’єктивує себе». Ця ідея стала майже аксіомою у деяких феміністських і культурних дискусіях. Давайте розберемося детальніше.

Об’єктивація як зречівлення

Філософія та феміністична теорія  визначають об’єктивацію як позбавлення людини людських якостей і автономії. Об’єкт стає «річчю» для задоволення чужого інтересу, його суб’єктність і бажання ігноруються або знецінюються.

Ключовий момент: для того, щоб відбулася об’єктивація, потрібен глядач, який сприймає людину як об’єкт. Жінка, яка постить власне фото, може керувати контекстом, надавати фото певний сенс, грати з образом, встановлювати межі — вона діє і приймає рішення самостійно.

Бажання бути бажаною ≠ об’єктивація

Бажання бути бажаною — це природна людська потреба у взаємній привабливості, увазі, любові та прийнятті. Коли жінка викладає фото свого оголеного тіла, вона:

• виражає своє тіло як частину себе, не відмовляючись від суб’єктності;
• демонструє свої бажання, потреби, емоції;
• зберігає контроль над тим, що і як показано.

Це відрізняється від об’єктивації: ніхто не позбавляє жінку її людських якостей, прав чи автономії. Її тіло не стає «річчю» у чужих руках — воно лишається її тілом, її вибором, її актом самовираження.

Важливий виняток: реклама

У рекламі все працює інакше. Коли жіноче тіло використовується для продажу шини, цементу чи іншого продукту з ним не пов’язаного, тіло перетворюється на інструмент чужого інтересу. Тут власний контроль жінки найчастіше втрачається, а цільова аудиторія сприймає тіло як додаткову вартісність — для стимуляції продажів.

Тобто об’єктивація відбувається саме тоді, коли людина служить продукту чи чужому інтересу, а не висловлює власне бажання бути бажаною.

Контекст соціальних норм і стереотипів

Проблема об’єктивації виникає не від бажання жінки бути бажаною, а від культурного тиску і інтерпретацій інших людей. Коли суспільство нав’язує ідею, що жінка «сама себе об’єктивує», воно фактично перекладає на жінку відповідальність за чужий погляд. Це — класичний приклад віктим-блеймінгу: суб’єктність жінки і її вибір перекручується у «злочин» проти себе.

Висновок

Жінки не можуть самі себе об’єктивувати, бо об’єктивація — це зовнішній процес, акт позбавлення суб’єктності. Публікація власних оголених фото, демонстрація привабливості, бажання бути бажаною — це вияв особистого вибору, суб’єктності та контролю над власним тілом, який не позбавляє людини її людських якостей, бажань чи потреб.

Справжнє питання не в об’єктивації, а в праві на власний вибір та культурному контексті, який іноді намагається його обмежити або перекрутити. В рекламі ж, навпаки, жіноче тіло може бути об’єктивоване безконтрольно, бо воно використовується для досягнення чужих цілей.