або «В Маріуполі часу розбиратися хто гей, а хто патріот не було, потрібно було воювати». Дискусія про ЛГБТ+ військових
.png)
Війна росії проти України триває понад 11 років. Пліч-о-пліч на фронті стоять люди різних віросповідань, професій, політичних поглядів, гендерів та орієнтацій. Останнє часто ставиться під сумнів гомофобами.
ЛГБТ+ військові мають вагомі причини не робити камінг-аут, адже він може загрожувати їм цькуванням, насильством, дискримінацією, перешкодою розвитку по службі тощо.
Заразом, ті, хто є відкритими, стикаються з цензуруванням та утисками — все заради того, щоб вони мовчали про себе.
На харківському «Прайд фесті» пройшла дискусія «Служити і захищати_сь», участь в якій прийняли:
Модерували розмову Яків Лавринець, співголова ГО «ХЖО Сфера», співорганізатор ХарківПрайду та чоловік військового та Олександр Деменко, оборонець Маріуполю, ветеран і голова ГО «ЛГБТ військові за рівні права».
Ганна — лікарка-психіаторка. Вона працювала у психіатричній лікарні, раніше їй відмовляли в проходженні військової служби через інвалідність. Та розпочалось повномасштабне вторгнення росії в Україну.
«На початку 23-го року мені зателефонували з трьох військових установ і запросили до них працювати. Та спочатку на роботу [в психіатричну лікарню] виходила тільки я. Згодом мої колеги також повернулись, необхідності моєї постійної присутності там більше не було. Тоді я прийняла останню з трьох пропозицій по військовій службі, які мені поступили», — розповіла Ганна.
Андрій «Емінем» до війська був лікарем-анастезіологом, працював у цивільній лікарні.Якось він повернувся з нічної зміни з думкою і зрозумів, що треба щось змінювати. Тоді ж йому на очі трапився допис у Facebook, що в одну бригаду потрібні анестезіологи. Відгукнувся, що готовий от прям одразу:
«Прихожу на роботу, вже з документами, попереджаю, що уходжу в армію. Мені кажуть: “В сенсі? Там же війна, людей вбивають”. Я й відповів, що скоріше тут помру, ніж в армії.
І все, з рюкзачком поїхав, пройшов “сотку” [базова загальна військова підготовка. після якої новобранці та новобраниці отримують військово-облікову спеціальність «стрілець» (ВОС-100)) — прим.авторки] і опинився в бригаді», — поділився Емінем своїм шляхом від цивільного лікаря до військового медика.
Деменко долучився до Сил Оборони України ще до повномасштабного вторгнення. У 2019 році він навчався у «Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій». Тоді ж йому зателефонувала бабуся і повідомила новину — повістка прийшла, згадував Олександр:
«Я відчував і провину, і поклик: у мене в родині всі служили, друзі воювали в ООС. Чим я гірший? Вирішив піти на строкову службу, потрапив в Повітряні сили Збройних сил України. Відслужив півтора року, вийшов на гражданку і… підписав контракт в 9 полку оперативного призначення Національної гвардії України. Наразі це 15 бригада Національної гвардії України “Кара-Даг”.
А далі ротація, 24 лютого, Маріуполь, Азовсталь, полон і ось я тут». Захисник перебував в російському полоні рік і вісім місяців, а пережив теракт в Оленівці.
Argumentum ad Ignorantiam — когнітивний фільтр (викривлення), українською «аргумент від невігластва». Працює він так: якщо я чогось не знаю чи не бачу, то цього, мовляв, не існує. Саме ним в дискусіях про присутність ЛГБТ+ у війську часто оперують гомофоби.
«Нещодавно одного блогера (не буду називати його імені) арештували за п’яне водіння. Заразом він перебуває в розшуку ТЦК СП. І от колись саме він робив масове опитування: чи є ЛГБТ у війську?
Виглядало це так. У чатах підрозділів хтось питає: “В нас є ЛГБТ?” — і всі відповідають: “Ні, в нас таких нема”. Скриншоти цих листувань й стали “доказами”», — розповів Яків.
Незнання чи невігластво не можуть бути аргументом правдивості чи хибності твердження. Ганна доводить опонентам це так:
«Я стикалася з цим міфом [ЛГБТ у війську не існує]. Що я робила? Казала: подивіться на мене. Бо я є його спростуванням. Так само кажуть, ніби у війську немає жінок. А я — жінка у війську. І водночас феміністка, і проходила навчання в країнах НАТО».
«ЛГБТ-інструктори з НАТО», — вибухнув сміхом зал. «Сподіваюсь, я вас не розчарувала», — відповіла офіцерка.
«Цікаво, що українці не вірять, що є представники та представниці у війську. А коли ми були в полоні, то росіяни казали, що в нас є “ЛГБТшний батальйон і командир його француз”. Руські вірять в окремий батальйон, а наші кажуть “У нас ЛГБТ нема”», — зазначив Деменко.
Військові ЛГБТ часто не розкривають свою ідентичність, залишаючись для більшості невидимими. Причина зрозуміла — бажання вбезпечити себе, пояснив Емінем:
«Проходячи БЗВП, я зберігав нейтральну позицію, щоб собі не нашкодити. Дуже багато палок в колеса собі можна наставити, якщо показувати, хто ти є, свою особистість.
Мої з медичної служби не знали про мене і не знають. У мене є твіттер, там я викладаю «різні» фото. Підписався на мене побратим, пролистав чотири [18+] фото і лайкнув фота. Смішно.
Я дуже радий, що є люди, які тебе не принижують або не зашкодять. Та ми знаємо деякі бригади, які офіційно зневажають ЛГБТ-військових. І ця боротьба [з гомофобією] дуже важка».
Яків озвучив імена тих військових та ветеранів, які стикалися з фізичною розправою:
«Матрос Влад Матвєєв пережив аутинг, після якого почався тиск і знущання з боку побратимів. Ветеран Павло Лагойда розповідав, як побратим погрожував йому шампуром, використовуючи гомофобний слюр. З нещодавнього – нацгвардієць Дмитро після камінг-ауту зіткнувся з покараннями та загостренням ситуації із керівництвом (Deutsche Welle). Військовий Віталій Седюк, проте через поцілунок зі своїм чоловіком він теж став об’єктом травлі».
Це історії, які відомі і які можна розповідати. Скільки історій залишаться без розголосу — складно уявити.
.png)
Чи може бути гей патріотом, а патріот геєм? В контексті дискусії це запитання звучить риторично.
Олександр каже, що в Маріуполі в них часу розбиратися хто гей, а хто патріот, не було. Треба було воювати. Свій перший камінг-аут перед побратимами, він зробив вже перебуваючи в Оленівці, а перед керівництвом після звільнення з військової служби. Служив же «Демон» як солдат, бойова одиниця, а не як людина.
«У нас є чат побратимів, з якими ми воювали в Маріуполі. [Реакції на камінг-аут] поділились на два табори, але з відсотковим відношенням 70 на 30. 70% хлопців мене привітали з заручинами, а 30% сказали, дядько, тобі що, дівчата не подобаються. Ось, я кажу… ну дякую, словом, звернешся до мене ще за якоюсь допомогою. А я за цих хлопців «тягнув мазу» завжди», — поділився Олександр.
Емінем розповів, що раніше, до війська, йому доводилось приховувати свою ідентичність. Та згодом, він перестав приховувати себе:
«У мене була історія: я в Instagram виставив перші світлини напівоголеного себе. На роботі була ціла нарада, де обговорювали, що мене потрібно звільнити, бо як це, таке висвітлювати, потрібно себе в рамках тримати. Я тоді подумав «Це ви себе в рамках тримайте». Та черги людей немає на роботу, бо працювати нема кому – це робота важка.
Після фотографій багато хто мене ненавидів і дуже погано відносився. Мені доводилось включати нейтральну позицію, що в мене є дівчина. Я не міг сказати, що я гей.
Бо ми сиділи там на роботі з колегами, ми там пили каву, і колега каже, от мій онук поцілував там дівчину, значить він не “підор”. Ну я сиджу такий, думаю, ну... Можна цілувати дівчину і бути геєм. Але я йому нічого не міг сказати.
Вже у війську з цим став порядок. У мене є побратим, який про мене знає. І про те, що в мене є хлопець. Він не в армії, бо він “маміна царапінка”, хай вдома краще сидить. І я їх познайомив — все пройшло нормально, побратим нас прийняв. Важливо мати класних друзів, які будуть тебе підтримувати, і ставити фільтр на людей, токсичних прибирати й до себе притягувати однодумців. Тобі буде просто і ти не будеш себе сварити, що ти “не такий”».
«В першу чергу ти маєш бути людиною, професіоналом. А потім матимеш карт-бланш на будь-яке з того, що ти хочеш собі дозволити», — доповнила Ганна.
Та в випадках, коли ця стратегія не спрацьовує, Ганна має власні методи боротьби з гомофобією: покурити, порахувати до десяти, перезарядити зброю. Офіцерка може й гостре слівце сказати, якщо це дозволяє положення. Наприклад, це не командир.
Олександр же вивів свою формулу успіху для успішного прийняття людини в війську:
«В першу чергу ти маєш показати себе добре як людина. Бо завжди стосунки будуються людина-людина, а потім вже військовий-військовий. Коли у тебе склалися стосунки людина-людина... і коли вже склалися стосунки військовий-військовий, а ще плюсом до того є спільний бойовий досвід, це взагалі метч, це класна формула. І потім після цього, можна сказати, що ти гей. І я впевнений, що в 90% випадків тебе приймуть. Особливо після спільного бойового досвіду».
Наприкінці події, повертаючи до її назви, спікери та спікерка підсумували, що значить для них служити і захищати. Для Андрія — це жити далі й боротися за свою свободу, за те, ким він є. Для Ганни — всупереч всьому, робити те, що можеш, поки можеш, для загальної незворотної української Перемоги.
Про всупереч всьому.
Наразі українське законодавство не забезпечує ЛГБТ+ цивільних та військових правами на рівні з гетеросексуальними людьми.
Право на спільне майно та його розподіл, мортальні права, юридичні та медичні рішення щодо партнер\-ки, доступ до інформації про полонених, рішення щодо дітей — для ЛГБТ-пар все це залишається недоступним.
Хоч Україна і обирає шлях демократичної держави з європейськими цінностями, як зазначив Володимир Зеленський, легалізація одностатевих шлюбів наразі є неможливою.
Вимушеною, та реальною альтернативою, можуть стати реєстровані партнерства для одностатевих і різностатевих пар, які пропонує законопроєкт № 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». З 2023 року він знаходиться в статусі «на ознайомленні» у Верховній Раді, набравши необхідних 25 тисяч голосів для розгляду.
Українська армія не є безпечним місцем для тих, хто виборюють безпеку самої України — ЛГБТ+ військових. Захищатись доводиться від своїх же. Чи може ситуація змінитись? Олександр Деменко запевняє, що так:
«Армія може стати безпечним місцем для камінг-ауту, якщо це буде підтримано безпосередньо зверху. Державна політика щодо ЛГБТ у війську має бути широкою для того, щоб залучати мобілізаційний резерв зі спільноти, а це дуже багато людей. Важливо змінити дисциплінарний статут, внести покарання за дискримінацію на ґрунті ненависті.
Щоб це відбулось, потрібно працювати і знизу, зсередини, проводити освітні тренінги. Саме для цього організації, як наша ГО «ЛГБТ військові за рівні права», і створені».
